Правильне ставлення до бездітності

Один випадок врізався в мою пам'ять.

У мого знайомого було дві сестри. Одна вийшла заміж дуже юною і народила багато дітей. Ця жінка приносила себе в жертву. Крім іншого, будучи кравчинею, вона шила одяг і таким чином надавала милостиню біднякам. А днями приїхала і каже мені: "У мене ж тепер і внучата є!" При цьому її серце тріпотіло від радості. А інша сестра заміж не вийшла. Однак і духовної користі зі свого безтурботного становища вона не витягла. В якому ж вона перебувала стані! Як вона жила - краще навіть не питати ... Вона чекала, щоб стара мати її обслужила та ще скаржилася, що та робить це недостатньо ретельно. Бачите як? Вона не стала матір'ю, і тому у неї всередині нічого не змінилося. Але, допомагаючи тим, хто знаходиться в нужді, вона могла б пустити в справу ту любов, яка присутня в жіночому єстві, витягти з неї користь. Однак вона цього не зробила.

Тому я кажу, що жінці необхідно приносити себе в жертву. Чоловік - навіть якщо він не обробить в собі любов, особливого збитку не терпить. Однак жінка, маючи в собі любов і не спрямовуючи її в потрібне русло, уподібнюється включеному верстату, котрий не маючи вихідної сировини, працює вхолосту, трясеться сам і стрясає інших.




"Слова" Том IV. Сімейне життя
Паїсій Святогорець