Прозріння...
В одній московській школі перестав ходити на заняття хлопчик. Тиждень не ходить, дві ... Телефону у Льови не було, і однокласники, за порадою вчительки, вирішили сходити до нього додому.
Двері відчинила Льовина мама. Обличчя в неї було дуже сумне. Хлопці привіталися і боязко запитали; - Чому Льова не ходить в школу?
Мама сумно відповіла: - Він більше не буде вчитися з вами. Йому зробили операцію. Невдало. Льова осліп і сам ходити не може ... Хлопці помовчали, переглянулися, і тут хтось із них запропонував: - А ми його по черзі в школу водити будемо. - І додому проводжати. - І уроки допоможемо робити, - перебиваючи один одного, защебетали однокласники. У мами на очі навернулися сльози. Вона провела друзів в кімнату. Трохи згодом, обмацуючи шлях рукою, до них вийшов Льова з пов'язкою на очах.
Хлопці завмерли. Тільки тепер вони по-справжньому зрозуміли, яке нещастя сталося з їхнім другом. Льова ледве сказав: - Добрий день. І тут з усіх боків посипалося: - Я завтра зайду за тобою і проводжу в школу. - А я розповім, що ми проходили з алгебри. - А я з історії. Льова не знав, кого слухати, і тільки розгублено кивав головою. По обличчю мами градом котилися сльози.
Після відходу хлопці склали план - хто коли заходить, хто які предмети пояснює, хто гулятиме з Льовою і водитиме його в школу. У школі хлопчик, який сидів з Льовою за однією партою, тихенько розповідав йому під час уроку те, що вчитель пише на дошці. А як завмирав клас, коли Льова відповідав! Як всі раділи його п'ятіркам, навіть більше, ніж своїм!
Навчався Льова прекрасно. Краще вчитися став і весь клас. Для того, щоб пояснити урок одному, хто потрапив у біду, потрібно самому його знати. І хлопці старалися. Мало того, взимку вони стали водити Льову на каток. Хлопчик дуже любив класичну музику, і однокласники ходили з ним на симфонічні концерти ...
Школу Льова закінчив із золотою медаллю, потім вступив до інституту. І там знайшлися друзі, які стали його очима. Після інституту Льова продовжував вчитися і, врешті-решт, став всесвітньо відомим математиком, академіком Понтрягіним.
Не злічити людей, які прозріли для добра.
Борис Ганаго
