Тихіше, Бог йде!

Не дарма народна мудрість говорить: «Устами дитини промовляє істина».
Часто через дітей, лагідних, незлобивих, Господь відкриває таємне, що ми не можемо бачити.
Так я одного разу переконалася, наскільки близькими є наші хворі дітки до Бога.
Ми привели малюків на службу в дорослий інтернат, в храм блаженної матінки Ксенії. Сівши в ряд прямо на килимку, дітлахи притихли, спостерігаючи з цікавістю за батюшкою, хором і незнайомими дядьками й тітками, які досить шумно себе вели. Потім, як всі діти, вони втомилися і стали балуватися.
Я намагалася їх заспокоїти, забувши про головне - про те, що це місце є святе і що прийшли ми з дітьми до Бога.
Йшла Літургія вірних.
І раптом після вигуку священика «Святая святим!» маленький Андрійко голосно, на весь храм, скрикнув:
- Тихіше, Бог йде!
Всі притихли, а мені стало страшно.
Адже це було явне чудо.
Звідки дитина, яка майже не говорить і, здавалося, не розуміє сенсу того, що відбувається, могла так точно передати сенс виносу Святої Чаші?

Монахиня Нимфодора Карпович.